Бичков Семен Трохимович

Бичков Семен Трохимович
рос. Семён Трофи́мович Бычко́в
Народився	15 травня 1918(1918-05-15) Петрівка (Нижньодівицький район), Q4327456?, Нижньодівицький район, Центрально-Чорноземна область, РСФРР
Помер	4 листопада 1946(1946-11-04) (28 років) Москва, СРСР ·вогнепальна рана
Країна	СРСР
Діяльність	військовослужбовець
Alma mater	Борисоглєбський навчальний авіаційний центр підготовки льотного складу імені В. П. Чкалова
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	капітан
Нагороди	Відзнака для східних народів 2-го класу в золоті з мечами

Семен Трохимович Бичков (рос. Семён Трофи́мович Бычко́в; 15 травня 1918 — 4 листопада 1946, Москва) — радянський військовий льотчик, капітан РСЧА, Герой Радянського Союзу (1943). Майор ВПС КОНР, в 1947 році позбавлений радянських нагород.

Біографія

Народився 15 травня 1918 року в селі Петрівка Нижнєдівицького повіту Воронезької губернії (нині Нижнєдівицький район Воронезької області). Закінчив аероклуб (1938) і Борисоглібське авіаційне училище імені В. П. Чкалова (1939).

Служба в Червоній армії

У Червоній Армії з 16 січня 1939 року. Закінчив Борисоглібську вищу авіаційну школу пілотів ім. В. П. Чкалова (5 листопада 1939 року). Проходив службу в 12-му запасному авіаційному полку.

З 30 січня 1940 року — молодший лейтенант.

З 16 грудня 1940 року — молодший льотчик 42-го винищувально-авіаційного полку, потім пілот 287-го винищувально-авіаційного полку.

З 25 березня 1942 року — лейтенант, потім старший лейтенант.

З 20 липня 1942 року — заступник командира ескадрильї.

У липні 1942 року С. Т. Бичков був визнаний військовим трибуналом винним у скоєнні аварії, що призвела до поломки літака, і засуджений на 5 років виправно-трудових таборів. Згідно застосування примітки 2 до статті 28 КК РРФСР реальний термін був замінений умовним з відправкою на фронт. З огляду на особисті заслуги в справі боротьби з окупантами, 1 жовтня 1942 року Військовий рада своїм рішенням за № 037/44 зняв з С. Т. Бичкова судимість.

З 28 травня 1943 року — капітан.

У 1943 році — штурман 937-го винищувального авіаційного полку, заступник командира 482-го винищувального авіаційного полку 322-ї винищувальної дивізії.

2 вересня 1943 присвоєно звання Герой Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медаллю «Золота Зірка» за особисто збиті 15 літаків супротивника і 1 збитий в групі (за даними нагородного листа, з дослідження М. Ю. Бикова, до моменту подання на рахунку Бичкова були 10 особистих і 5 групових перемог). У поданні до нагородження говорилося, що Бичков «проявив себе відмінним льотчиком-винищувачем, у якого відвага поєднується з великою майстерністю. У бій вступає сміливо і рішуче, проводить його в великому темпі, нав'язує свою волю ворогові, використовуючи його слабкі сторони. Проявив себе відмінним командиром-організатором групових повітряних боїв.»

10 грудня 1943 року збитий вогнем зенітної артилерії противника і пораненим узятий в полон.

Служба в РОА

Утримувався у таборі в районі Сувалок, потім в Моріцфельде. На початку 1944 року полковник Віктор Мальцев, який співпрацював з німецькою владою ще з 1941 року, переконав його вступити до складу авіаційної групи «Остланд». На слідстві в 1946 році Бичков стверджував, що пішов на цей крок під сильним тиском — так, інший Герой Радянського Союзу Броніслав Антілевський, на той час вже пішов на співпрацю з німецькою владою, нібито, побив його. Однак, за іншими даними, Бичков ухвалив рішення добровільно, а з Антілевським вони були друзями.

Брав участь в перегонах літаків з авіазаводів на польові аеродроми Східного фронту, а також в антипартизанських бойових діях в районі Двінська. Спільно з Антілевським письмово і усно звертався до полонених льотчиків із закликами співпрацювати з німцями.

Після розформування групи «Остланд» у вересні 1944 року Бичков прибув в Хеб, де під керівництвом Мальцева брав активну участь у формуванні 1-го авіаційного полку ВПС КОНР. Був призначений командиром 5-ї винищувальної ескадрильї імені полковника А. А. Казакова (на її озброєнні перебували 16 літаків). 5 лютого 1945 року був проведений в звання майора.

Видача і страта

Наприкінці квітня 1945 року здався американським військам, разом з іншими «власовськими» льотчиками був інтернований у французькому місті Шербурі, а у вересні 1945 року переданий радянській владі. 24 серпня 1946 року С. Т. Бичков був засуджений Військовим трибуналом Московського військового округу і засуджений за статтею 58.1-Б КК РРФСР до вищої міри покарання — розстрілу. На наступний день він подав до Військової колегії Верховного Суду СРСР прохання про помилування. Прохання було відхилено, і вирок щодо С. Т. Бичкова був приведений у виконання 4 листопада 1946 року.

Нагороди

• 2 ордена Червоного Прапора (23 жовтня 1942 і 23 серпня 1943)
• Медаль «Золота зірка» Героя Радянського Союзу (2 вересня 1943)
• Орден Леніна (2 вересня 1943)

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 березня 1947 року С. Т. Бичков був позбавлений всіх радянських нагород і звання Героя Радянського Союзу.

• Відзнака для східних народів 2-го класу в золоті з мечами

Література

• Александров К. М. Офицерский корпус армии генерал-лейтенанта А. А. Власова. 1944—1945. — М.: Посев, 2001. — 1120 с. — ISBN 978-5-85824-186-7
• Бортаковский Т. Расстрелянные Герои Советского Союза. — М.: Вече, 2012. — ISBN 978-5-9533-6190-3

Посилання

• Бичков Семен Трохимович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
• Біографічна довідка [Архівовано 2 червня 2019 у Wayback Machine.]